Гострі отруєння М-холіноблокаторами

Содержание

Отруєння: атропіном (М-холіноблокатор)

Гострі отруєння М-холіноблокаторами

Отруєння: атропіном (М-холіноблокатор).


Надання допомоги:

Видалення отрутиАнтидотна терапіяЗагальна детоксикаціяСимптоматична терапія
Промивають шлунок через зонд (зонд змастити маслом) розчином перманганату калію (1: 1000), вводять сольове проносне. Повторні введення підшкірно прозерину – 0,05% розчину по 1 мл до поліпшення стану.При вираженій інтоксикації при відсутності протипоказань (стійкий колапс, порушення функції нирок з олігурією, азотемією і гіперкреатинурією) показаний форсований діурез. Проводять залуження крові. Внутрішньовенно вводять глюкозу з аскорбіновою кислотою. При руховому збудженні вводять внутрішньовенно 2-4 мл 0,5% розчину сибазону або 10 мл 20% розчину натрію оксибутирату.

3. До приймального відділення лікарні доставлений пацієнт, у якого при обробці сільськогосподарської ділянки з картоплею внаслідок інгаляційного впливу інсектициду розвинулось отруєння.

Основні симптоми: психо-моторне збудження, міоз, спазм акомодації, гіперсалівація, профузний піт, підвищення артеріального тиску, посмикування м’язів, гіперкінези, гіпотензія, ціаноз, утруднення дихання внаслідок спазму бронхів і посилення секреції бронхіальних залоз, болі в животі, пронос.

Визначити, який групою речовин відбулося отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Передозування викликано введенням серцевих глікозидів (дігоксину, дігітоксину).
Надання допомоги:

Видалення отрутиАнтидотна терапіяЗагальна детоксикаціяСимптоматична терапія
При передозуванні дігоксином застосовують вугілля активоване всередину, при передозуванні дігітоксином – холестирамін; промивають шлунок розчином калію перманганатом або таніном, призначають сольові проносні засоби,Призначають унітіол 5% – 5 мл внутрішньовенно для відновлення активності Na+-K+-АТФ-ази,Вводять розчин калію хлориду 0,4% – 500 мл внутрішньовенно крапельно. При важких інтоксикаціях показаний гемодіаліз.При аритміях показано в/в введення діфеніну, лідокаїну 1% – 5 мл, кардіоселективних β-адреноблокаторів, аймаліну. При брадіаритміях показано введення атропіну сульфату 0,1% – 1 мл. Всередину призначають пан ангін, аспаркам.

12. До приймального відділення лікарні доставлений підліток, який наковтався маленьких таблеток дідуся. Симптоми отруєння: головний біль, почервоніння шкіри обличчя та верхньої половини тулуба, що переходить згодом у ціаноз. Блювота, запаморочення, різке зниження артеріального тиску, коматозний стан, параліч дихання. При заборі крові на обстеження, звернули увагу, що вона має темно-бурий відтінок (метгемоглобінемія).

Визначити, якою групою речовин відбулося отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Page 3

Заходи боротьби з невсмоктаною отрутою

При потраплянні подразнювальних або опікаючих речовин на шкіру та слизові оболонки, їх необхідно змити великою кількістю чистої води.

Якщо отруєння пов'язано з прийомом отрути всередину, то необхідно якнайшвидше видалити її із шлунка.

Це можна здійснити за допомогою використання блювотних засобів, промивання шлунка водою з додаванням до неї адсорбуючих речовин (активоване вугілля). При отруєнні розчинними солями барію необхідно перетворити цю речовину в нерозчинну сполуку.

Для цього потерпілому дають випити розчин сульфату магнію або натрію, потім утворений осад – сірчанокислий барій – видаляють промиванням.

При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію, тоді утворюється осад хлористого срібла, який видаляють промиванням.

При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окислювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5% розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.

Попередити всмоктування можна призначенням адсорбуючих речовин (активоване вугілля), що служить для адсорбції алкоголю, фенолу, миш'яку, стрихніну, солей важких металів.

При отруєнні солями важких металів застосовують також спеціальні протиотрути (антидоти). Антидоти важких металів (антидот Стржижевського) – стабілізована сірководнева вода. Для стабілізації сірководню в розчин додають солі натрію і магнію. Через 10 хвилин після прийому цього антидоту промивають шлунок.

Для попередження всмоктування отрути може бути використаний хімічний антагонізм. Так, при отруєнні кислотами шлунок промивають слабким розчином лугу (окис магнію, гідрокарбонат натрію). При отруєнні лугами – слабкими розчинами органічних кислот (оцтова, лимонна, янтарна).

Невсмоктаної отрути можна позбутися викликаючи блювання.

Після видалення отрути із шлунка необхідно вжити заходів для виведення її із кишечника. Призначають сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію).

Поділіться з Вашими друзьями:

Page 4

Заходи боротьби із всмоктаною отрутою

Для нейтралізації отрути в організмі використовують антагонізм. Розрізняють фiзіологічний або функціональний антагонізм між отрутою і лікарською речовиною, відновлюючи функції тканин, органів і систем (відновлення ритму серцевої діяльності атропіном при отруєнні мускарином, зняття стрихнінових судом вдиханням ефіру).

Приклад конкурентного антагонізму між речовинами подібної будови але протилежної дії – ацетилхолін і тубокурарин. Тубокурарин пригнічує ацетилхоліновий ефект. Оскільки блокує нервово-м'язовий синапс. Ацетилхолін, його накопичення в нервово-м'язовому синапсі при призначенні антихолінестеразних засобів (прозерин) відновлює скорочення скелетної мускулатури.

Таким чином, в організмі потрібно зробити такий субстрат, який би утворював з отрутою більш міцну і менш дисоціовану сполуку, ніж між отрутою та біохімічною системою організму, тканин.

При отруєнні препаратами ртуті, вісмуту, миш'яку відбувається зв'язування отрути з тіоловими ферментами білків, чим досягається їх блокування. При лікуванні отруєнь цими речовинами використовують унітіол. Замість унітіолу можна використати також тіосульфат натрію.

Обидві речовини мають лабільні сульфгідрильні групи, які взаємодіють з солями важких металів, звільняючи тіолові групи ферментів, що приводить до покращення стану хворого.

Глюкоза сприяє знешкодженню отрут у печінці. Після окислення глюкози у тканинах звільняється велика кількість енергії, тканини збагачуються макроергічними сполуками. Ці сполуки постачають енергію для синтетичних процесів, які відбуваються в печінці.

Гіпертонічний розчин глюкози викликає осмотичну дію, при цьому підвищується надходження рідких частин із тканин, внаслідок чого підсилюється діяльність серця, прискорюється плин крові, що приводить до підвищення лімфоутворення і лімфоплину. Знижується зворотне всмоктування води в ниркових канальцях; як наслідок – підсилення діурезу.

Глюкоза сприяє розслабленню мускулатури судин і внутрішніх органів а повному спалюванню жирів, завдяки чому прискорюється виведення недоокислених продуктів обміну

1. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено дитину. Отруєння розвинулось внаслідок випадкового прийому очних крапель per os.

Основні симптоми отруєння: гіперсалівація, профузний піт, нудота, блювота, болі в животі, пронос. Міоз, спазм акомодації. Падіння артеріального тиску аж до колапсу.

Утруднення дихання внаслідок спазму бронхів і посилення секреції бронхіальних залоз. Ціаноз. Клоніко-тонічні судоми.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Page 5

Отруєння: пілокарпіном (м-холіноміметик)

Надання допомоги:

Видалення отрутиАнтидотна терапіяЗагальна детоксикаціяСимптоматична терапія
Помивають шлунок та кишечник за допомогою зонду, призначають сольове проносне, хлоралгідрат у клізмі 1,0 – 2,0Вводять атропіну сульфат 0,1% – 1 мл, або інших атропіновмісні препаратів до появи сухості слизових оболонок Вводять Преднізолон, гідрокортизон, поліглюкін, реополіглюкін.Вводять при судомах сульфат магнію 25% – 10 мл, глюкозу 20% – 20 мл, кислоту аскорбінову 5% – 2 мл, внутрішньом'язово 2-4 мл 0,5% розчину ліпоєвої кислоти в/м, гепатопротектори,

2. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Симптоми отруєння: розширення зіниць (мідріаз), запаморочення, сухість шкіри і слизових, відчуття спраги, утруднення при ковтанні, погане бачення близько розташованих предметів, неспокій, галюцинації, балакучість, мимовільний сміх, хрипкий голос, задишка, спочатку уповільнення, потім збільшення частоти пульсу. Рухове збудження, що змінюються гальмуванням з розвитком коми. Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Page 6

Отруєння викликано ФОС (карбофос, хлорофос)- антихолінестеразні сполуками.
Надання допомоги.

Видалення отрутиАнтидотна терапіяЗагальна детоксикаціяСимптоматична терапія
Промивання шлунка через зонд 5% розчином натрію гідрокарбонату або водою з додаванням активованого вугілля і введенням сольового проносного перед витяганням зонда, сифонні клізми, форсований діурезМ-холіноблокатори -атропіну сульфат, тропацин, реактиватори холінестерази: дипироксим, ізонітрозинВводять натрію гідрокарбонат (500-1000 мл 4% розчину внутрішньовенно крапелино). При важкому ступені отруєння, крім медикаментозної терапії, проводять форсований діурез або гемосорбцию, відсмоктування бронхіального секрету і ШВЛ. При артеріальній гіпертензії і судомах вводять бензогексоній (1 мл 2,5% розчину), пентамін (1 мл 5% розчину), седуксен (2 мл 0,5% розчину), магнію сульфат (10 мл 25% розчину)

4. До приймального відділення лікарні доставлений пацієнт. Симптоми отруєння: амімічність обличчя, опущення повік (птоз), утруднення мови і ковтання, розслаблення м’язів кінцівок, шиї, міжреберних мязів, поверхневе, слабке дихання з періодичним апное. Значне зниження артеріального тиску, шок.Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Page 7

Отруєння викликано міорелаксантами.

Надання допомоги:

Видалення отрутиАнтидотна терапіяЗагальна детоксикаціяСимптоматична терапія
З метою декурарізаціі в/в 3 мл 0,05% розчину прозерину на тлі 0,5-1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату. Декурарізуючий ефект прозерину посилюється введенням натрію хлориду або глюконату кальцію внутрішньовенно (5-10 мл 5% розчину). Негайно застосовувати кероване дихання з додавання кисню.

5. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Отруєння розвинулось внаслідок прийому всередину великої кількості рідини. Симптоми отруєння: після стадії збудження наступив глибокий сон.

Були галюцинації, марення, судоми. Характерний специфічний запах з рота. Гіперемія обличчя, зниження температури тіла, пульс частий, слабкого наповнення, пригнічення серцевої діяльності. Блювання, ларингоспазм.

Дихання сповільнене.

Визначити, яка речовина викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Page 8

Отруєння викликано введенням великим доз нітратів.
Надання допомоги:

Видалення отрутиАнтидотна терапіяЗагальна детоксикаціяСимптоматична терапія
Промивання шлунку. Введення адсорбенту (активоване вугілля, ентеросгель).Введення метиленового синього (1%) з розрахунку 10 мг/кг маситіла, або хромосмон (містить метиленовийсиній (1%) в розведенні глюкозою (25%)Вводять розчин тіосульфату натрію (30%), аскорбінову кислоту (50 мл)Показана гіпербарична оксигенація. Форсований діурез призначається при сильній діареї.

13. До приймального відділення лікарні швидкої допомоги доставлено пацієнта. Отруєння розвинулось внаслідок повторних ін’єкцій препарату. Симптоми отруєння: кровотеча з носа, внутрішніх органів, гематурія, множинні крововиливи на шкіру і у м 'язи.

Визначити, до якої групи належить препарат, що викликав отруєння, та заходи і засоби медикаментозної терапії.

Поділіться з Вашими друзьями:

Источник: http://bezref.in.ua/persha-dopomoga-pri-otruyennyah.html?page=5

Отравление атропином (м-холинолитиками)

Гострі отруєння М-холіноблокаторами

Кроме атропина сульфата, к группе м холинолитиков относятся такие растительные и синтетические алкалоиды, как скополамина гидробромид, гоматропина гидробромид, платифиллина гидротартрат, а также сложные эфиры карбоновых кислот: спазмолитин, апрофен, метацин, амизил т.п.. Кроме того, сюда относятся многочисленные препараты белладонны, в частности ее экстракт и настойка, солутан, бесалол, беллоид и др.., А также комбинированные препараты «Аэрон» и «Астматол».

Блокируя периферические м-холинорецепторы, эти средства тем самым уменьшают холинергическое влияние ЦНС на органы и системы, проявляется угнетением секреции желез (слюнных, потовых, желудочных, бронхиальных), расширением зрачков, снижением тонуса гладких мышц и устранением их спазмов, увеличением частоты сердечных сокращений и объема дыхания.

Те м -холинолитики, которые способны проникать через гематоэнцефалический барьер, проявляют угнетающее влияние на центральные м-холинорецепторы, тем самым нарушают нейромедиаторный баланс в ткани.

В зависимости от структуры и свойств м холинолитических средств в такой ситуации может наступить возбуждение ЦНС, например под влиянием атропина сульфата, или угнетение ее (скополамина гидробромид).

Последнее проявляется седативным эффектом, сонливостью, расслаблением мышц, устранением двигательного беспокойства.

Острые отравления м холинолитиками возникают из-за передозировки соответствующих препаратов или употребление ягод, семян или молодых побегов дурмана обыкновенного, белены черной или красавки, которые очень токсичны.

Проникают м холинолитики в организм через пищеварительный канал, конъюнктиву, кожу, слизистую оболочку носа. При пероральном приеме характерное действие начинает проявляться через 10-20 мин, а указанные растений — через 30 мин-5 ч. Эти препараты частично метаболизуются в печени, выделяются почками.

М-холинолитики в токсических дозах значительной степени блокируют центральные и периферические м-холинорецепторы, что способствует росту тонуса адренергической иннервации как в ЦНС, так и на периферии.

В связи с этим возникает мидриаз, уменьшается секреция указанных желез, расширяются сосуды, ускоряется кровоток. На ЦНС эти средства имеют психомоторную и нейротропные действие.

Они, блокируя м-холинорецепторы мозга, исключают сознание, способствуют возникновению двигательного возбуждения (атропиновый психоз), а блокада м холинорецепторов продолговатого мозга приводит к развитию комы с угнетением дыхания.

Повышение температуры тела — следствие влияния м холинолитиков на гипоталамус. Периферические последствия действия этих средств характеризуются расслаблением гладкой мускулатуры внутренних органов, снижением секреции желез.

Симптомы острого отравления атропином

Характерные ранние проявления острого отравления м холинолитиками появляются через 15-20 мин, реже 1-2 ч, в виде сухости слизистых оболочек рта и зева, жжение во рту, носу, глотке.

Присоединяется жажда, дисфагия, охриплость и беззвучность голоса. Сухой становится и кожа. Она гиперемирована на лице и туловище, иногда шелушится.

Возможна крапивница и сыпь, которая напоминает коревую или скарлатиновую.

Гипертермия. Со стороны глаз отмечаются инъекция склер, мидриаз с потерей реакции на свет, паралич аккомодации, повышение внутриглазного давления, диплопия, фотофобия, снижение остроты зрения. При отравлении препаратами белладонны или дурманом возникают диспепсические расстройства (тошнота, рвота, понос, боль в животе).

Рвоты при интоксикации атропином не бывает. Характерно также головокружение, чувство опьянения.

В случае нарастания тяжести острого отравления атропином на первый план выступают явления со стороны ЦНС. Они протекают в две фазы. Сначала (I фаза) появляется значительное психомоторное возбуждение.

Пострадавший кричит, мечется в постели, стремится куда-то бежать, возникают неадекватные смех и плач.

Это возбуждение происходит на фоне сильной головной боли, проявляется яркими зрительными и обонятельными галлюцинациями, делирием, локомоторной атаксией, дезориентацией.

Как проявление пирамидной недостаточности, отмечается повышение мышечного тонуса, сухожильных и периодов стальных рефлексов, появление патологических рефлексов (Бабинского, Оппенгейма). При очень тяжелой интоксикации возможно сочетание психомоторного возбуждения с спутанностью сознания, психоз и клонико-тоническими судорогами в течение 2-3 мин. Возможны эпилептиформные судорожные припадки.

Во второй фазе отравления (обычно через 6-10 ч) наступает угнетение ЦНС. Пострадавшие теряют сознание, вплоть до комы, появляется гипотония, угасают сухожильные рефлексы.

При остром отравлении скополамином гидробромидом угнетение ЦНС проявляется очень резко. При этом фазы психомоторного возбуждения может не быть: сонливость непосредственно переходит в беспробудный сон и кому, во время которой появляется брадипное, диспноэ. Дыхание становится патологическим, типа Чейна-Стокса, возникают цианоз и асфиксия. Может развиться отек легких.

В таком состоянии отдельные пострадавшие умирают из-за асфиксии или острую сердечно-сосудистую недостаточность.

Неотложная помощь и лечение при отравлении атропином:

  • а) при пероральном отравлении необходимо промыть желудок теплой водой с приложением угля активированного, раствором калия перманганата (1:1000) или 1-2% раствором танина; ввести в желудок 30 г магния сульфата поставить высокую сифонную клизму с 0,5% раствором танина ;
  • б) в качестве антагонистов атропина используют антихолинестеразные средства: вводят внутримышечно 1 мл 1% раствора галантамина гидробромид или 1 мл 0,05% раствора прозерина, а также по 1-2 капли прозерина закапывают в глаза в такой же концентрации;
  • в) для ликвидации тахиаритмии применяют один из бета-адрено-блокаторов, например пропранолол 2-3 мл 0,1% раствора, а желудочковковую экстрасистолию контролируют лидокаином (внутривенно 5-10 мл 2% раствора);
  • г) при остром отравлении средней тяжести культурно-двигательное возбуждение устраняется нейролептиками, в частности внутримышечные-ным введением 1 мл 2,5% раствора дроперидола или 1 мл 0,5% раствора галоперидола в сочетании с инъекцией промедола 1 мл 2% раствора; при этом условии дозу галантамина можно увеличивать до 1,5 мл;
  • д) в случае тяжелого отравления атропином купирования психомоторного возбуждения следует проводить комбинацией препаратов: морфина гидрохлорида 1-2 мл 1% раствора + сибазона 2 мл 0,5% раствора + натрия оксибутирата 50 мг / кг, в виде 20% раствора, после достижения эффекта пробуждения ингибиторы холинестеразы, бета-адреноблокаторы;
  • е) имеется кома ликвидируется антихолинестеразными средствами в больших дозах: галантамином — 5-8 мл 0,25% раствора, прозерином — 8-10 мл 0,05% раствора; такие инъекции следует повторять каждые 2 ч;
  • е) при наличии глубокого нарушения дыхания проводится искусственная вентиляция легких;
  • ж) гипертермию уменьшают постоянным влажным обтиранием кожи.

Пострадавшие подлежат госпитализации в токсикологические или реанимационные отделения больниц.

Источник: http://medicalit.ru/otravlenija/neyrotropnyie-yady/otravlenie-m-xolinolitikami-atropinom/

Что собой представляют м-холиноблокаторы?

Гострі отруєння М-холіноблокаторами

М-холиноблокаторы – препараты достаточно известные. Эти атропиноподобные средства блокируют активность парасимпатической нервной системы, ее влияние на органы и железы организма. Далее в статье описаны эффекты м-холиноблокаторов, их значимость в медицине, действие и области применения этих препаратов.

Классификация

М-холиноблокаторы разделены на три основные группы:

  1. Средства “Атропин” и “Скополамин”, которые являются природными алкалоидами.
  2. Их полусинтетические производные, имеющие отличия от исходных веществ, заключающиеся в фармакокинетических свойствах.
  3. Синтетические соединения, которые могут обладать избирательностью относительно других подтипов м-холинорецепторов.

Свойства

Средство “Атропин”, являясь эталонным препаратом, способно оказывать стимулирующее влияние на активность центральной нервной системы.

Медикамент “Скополамин” же обладает седативным свойством и применяется при нарушениях походки, головокружениях и других вестибулярных расстройствах.

Содержась в таблетках “Аэрон” в качестве активного вещества, указанное соединение используется для профилактики морской болезни.

Действие м-холиноблокаторов “Атропин” и “Скополамин” различно. Четче всего отличия отмечаются при влиянии на ЦНС.

Средство “Скополамин”, в отличие от препарата “Атропин”, обладает центральным влиянием выраженного характера даже в малых дозах. Это связано с различной проницаемостью гематоэнцефалического барьера.

Именно в этом кроется причина того, что м-холиноблокаторы, содержащие атропин, применяются гораздо чаще.

Из полусинтетических производных природных алкалоидов наиболее важными являются средства “Гоматропин” и “Тропикамид”, а также “Метилатропин нитрат”, “Бромид ипратропия” и “Тиотропия бромид”.

Все эти лекарства не способны проникать сквозь гематоэнцефалический барьер.

К синтетическим соединениям третьей группы следует отнести такие м-холиноблокаторы, как средства “Пирензепин” (назначается при язвенных болезнях) и “Толтеродин” (рекомендуется при недержании мочи).

Применение

М-Холиноблокаторы (механизм действия некоторых из них будет описан ниже) находят свое применение в качества спазмолитиков при коликах различного вида (почечных, печеночных, кишечных), назначаются при бронхоспазмах, снижении частоты сокращений в сердце. Медикаменты рекомендованы при обследовании глазного дна, терапии иритов и иридоциклитов, нарушениях предсердно-желудочковой проводимости.

Действие м-холиноблокаторов, кроме прочего, проявляется в расслаблении желудочных и кишечных гладких мышц, уменьшении секреции желез пищеварения. Благодаря этому средства могут использоваться при лечении язвы как в желудке, так и в двенадцатиперстной кишке. Препараты применяют также в качестве антидода при интоксикации холиномиметрическими и антихолинэстеразными компонентами.

Воздействие средства “Атропин” на ЦНС

В умеренных дозах, которые составляют 0,5-1 мг, препарат способен только к достаточному повышению парасимпатического тонуса. Это происходит в результате возбуждения центров в продолговатом мозге и его вышележащих отделов.

При увеличении дозировки у пациента наблюдается возбужденное состояние, которое проявляется беспокойством, нарушением ориентации, галлюцинациями.

Очень большие дозы дают тормозящий эффект, может развиться кома и паралич, сердечнососудистая недостаточность.

Воздействие средства “Скополамин” на ЦНС

Данный препарат способен оказывать тормозящее действие на активность нервной системы. Оно проявляется в сонливости, утомляемости, уменьшении доли быстрого сна, амнезии. Из-за способности вызывать эйфорию у некоторых пациентов, злоупотребляющих средством, отмечается зависимость.

Из-за седативного воздействия препарат “Скополамин” одно время хотели применять для общей анестезии. Однако позже было выявлено, что при сильной боли он способен даже в терапевтических дозах вызывать беспокойство, галлюцинации и возбуждение.

Действуя на кору головного мозга, препарат предупреждает укачивание.

Влияние средства “Атропин” на сердечно-сосудистую систему

Основным эффектом лекарства является изменение частоты сокращений в сердце. Средство способно вызывать выраженную тахикардию. Однако при использовании доз, не превышающих допустимые, снижение ЧСС возникает временно и не приводит к изменению артериального давления.

Раньше было принято считать, что такой эффект возникает из-за стимуляции центров блуждающих нервов. Но потом выяснилось, что аналогичным свойством обладают м-холиноблокаторы, которые не проникают через гематоэнцефалический барьер.

Средство “Атропин” способно предупреждать брадикардию, которая вызвана эфирами холина и ингибиторами АХЭ, остановку сердечной деятельности при электростимуляции блуждающих нервов.

Влияние медикамента “Скополамин” на сердечно-сосудистую систему

В незначительных дозах, составляющих 0,1-0,2 мг, препарат вызывает значительное снижение частоты сокращений сердца. После увеличения дозировки сначала наблюдается тахикардия, которая проходит через полчаса, или на смену ей приходит брадикардия.

Еще издавна алкалоиды белладонны, а также иные м-холиноблокаторы назначались для лечения паркинсонизма. Более высокий результат достигался при их использовании в комплексе с лекарством “Леводопа”.

М-холиноблокаторы находят свое применение при расстройствах экстрапирамидного характера, которые вызваны нейролептиками.

Источник: http://fb.ru/article/146439/chto-soboy-predstavlyayut-m-holinoblokatoryi

Симптоми отруєння атропіном

Гострі отруєння М-холіноблокаторами

Зміст статті

  • Лікувальна дія атропіну
  • Чому можна отруїтися атропіном
  • Як можливо отруїтися атропіном
  • Симптоми і стадії інтоксикації атропіном
  • Перша допомога при отруєнні

Атропіну сульфат і його похідні широко використовуються для діагностування і лікування очних патологій, захворювань шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.

При терапії рослинним або синтетичним алкалоїдом слід дотримуватися граничну обережність – препарат може спричинити смертельну інтоксикацію.

Зберігання таблеток та розчинів в легкодоступному місці може спровокувати отруєння атропіном маленьких дітей або дорослих. Слід знати небезпечні симптоми передозування і вміти надати першу медичну допомогу.

Лікувальна дія атропіну

Атропін відноситься до групи М-холіноблокаторів, являє собою суміш з рівних кількостей тропинового ефіру і тропове кислоти.

Багато хто помилково припускають, що алкалоїд міститься в різних видах дурману, беладони або белене. Насправді до складу цих лікарських рослин входить його левовращающій ізомер гіосціамін.

Тільки в процесі хімічного виділення з’являється атропін, з’єднання, не втратило актуальності при лікуванні багатьох захворювань.

Атропін та його солі здатні викликати інтоксикацію організму. Але і сам алкалоїд є потужним протиотрутою при отруєнні фосфорорганічними сполуками: дихлофосом, карбофосом, хлорофосом, зарином, заманити.

Атропін не є нешкідливим ліками. Сильний удар по організму людини може завдати прийом навіть 5 крапель розчину. Смертельна доза при пероральному використанні становить 0,1 г і більше, а для маленьких дітей небезпеку представляють 0,002 г синтетичного алкалоїду. Введення препарату парентерально сприяє більш швидкій інтоксикації зі стрімко наростаючої симптоматикою.

Чому можна отруїтися атропіном

Гостра інтоксикація алкалоїдом виникає при перевищенні дози ліків або після вживання плодів, ягід і інших частин отруйних рослин, які містять велику кількість токсинів. Отруйні речовини можуть проникати в організм людини наступними способами:

  • при потраплянні в шлунок;
  • через пори на шкірі;
  • при вдиханні парів;
  • через слизові оболонки.

В залежності від дози атропіну, симптоми отруєння М-холиноблокаторами проявляються практично відразу – через 10-15 хвилин. Хімічні сполуки вступають в реакцію з білками печінці з утворенням метаболітів. Відбувається зниження функціональної активності нирок. Вони перестають фільтрувати кров від продуктів метаболізму, виводити їх з сечею з організму.

Багатьом людям подобаються розкішні квіти дурману. Якщо вазу з букетом залишити на ніч у спальні, то вранці можна прокинутися з явними ознаками отруєння атропіном: головним болем, блювотою і тремтінням кінцівок.

М-холінолітики при збільшенні концентрації блокують периферичні і центральні М-холінорецептори, а це підвищує тонус провідності нервових волокон. У людини розширюються зіниці і судини, збільшується швидкість течії крові, що сприяє швидкому поширенню токсинів. Характерна клінічна картина отруєння складається з двох стадій:

  1. Атропіновий психоз – нервове і рухове збудження.
  2. Кома – стійке зниження дихання.

Интоксикационное дія атропіну негативно відбивається на гіпоталамусі, гладкої мускулатури внутрішніх органів, секреції залоз. Зв’язуючись з еритроцитами, токсичні сполуки викликають кисневе голодування клітин головного мозку. Відсутність регуляції призводить до набряку легенів та зупинці дихання.

Як можливо отруїтися атропіном

Цікавих маленьких дітей привертають апетитні ягоди і яскраві квіти беладони і дурману. При вживанні смертельних плодів або вдиханні солодкого аромату відбувається проникнення отрути в організм. Часто батьки беруть ознаки отруєння атропіном за симптоми алергії, застуди, харчову інтоксикацію і проводять неякісне лікування, нехтують лікарською допомогою.

Фармакологічна промисловість випускає алкалоїд у вигляді таблеток, очної мазі і крапель розчину атропіну сульфату. Препарати широко використовуються в медицині завдяки своєму широкому спектру дії:

  • знімають спазми і знижують тонус гладкої мускулатури бронхів, матки та інших внутрішніх органів;
  • знижують секрецію потових, слинних залоз;
  • збільшують внутрішньоочний тиск, знижують тонус кругового м’яза ока;
  • підвищують передсердно-шлуночкову прохідність міокарда;
  • зменшують тремор, м’язова напруга;
  • збуджують специфічні рецептори центру, регулює дихання.

Літні люди в силу вікових змін часто забувають, що вже брали ліки. Через деякий час вони знову можуть вжити небезпечний алкалоїд. В їх організмі накопичується доза атропіну, викликає отруєння.

Лікарські препарати атропіну застосовують як антидот при отруєнні ФОС, а також для усунення кишкової, ниркової, печінкової коліки. Таблетки і розчини алкалоїду можна знайти в аптечці у хворих:

  1. Виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки.
  2. Брадикардиями та іншими серцевими аритміями.
  3. Очними патологіями.

Використовують атропін у анестезіологічної практиці при медикаментозної підготовки пацієнтів. Цікавий факт – синтетичний алкалоїд застосовується для лікування підвищеної пітливості.

Симптоми і стадії інтоксикації атропіном

Навіть невелике перевищення дози здатне спровокувати гостре отруєння атропіном. Для проведення правильного лікування вкрай важливо встановити кількість токсичної речовини, яка потрапила в організм людини. Вираженість симптоматики, відмінна для кожної стадії, дозволяє визначити концентрацію хімічної сполуки в кров’яному руслі.

Легка ступінь отруєння

Невелика кількість токсину викликає зниження слиновиділення, утруднення при ковтанні, потерпілий відчуває постійну спрагу.

У людини, що прийняв навіть невелику дозу атропіну, з’являється характерний симптом – змінюється голос. Він стає хрипким, грубим, осиплым.

Інтоксикація алкалоїдом провокує порушення роботи шлункового-кишкового тракту. У потерпілого виникають нудота, болі в животі, утруднення при сечовипусканні. Для даної стадії властиво:

  1. Блиск очей, незначне розширення зіниць.
  2. Відчуття сонливості або емоційна нестабільність.
  3. Розлад зору.

Часто людина відчуває слабкість нижніх кінцівок. Через годину після отруєння потерпілий засинає на тривалий час. Під час сну практично всі ознаки інтоксикації зникають – атропін повністю фільтрується, виводиться нирками.

Середній ступінь отруєння

Дана стадія характеризується наростанням психомоторного збудження і появою неадекватної реакції на найближче оточення. Розмовляти з потерпілим практично неможливо – пропозицію допомоги та лікування сприймаються їм вороже. Розширюються зіниці, набрякають слизові оболонки рота, носа, зіва.

Середній ступінь отруєння викликає стійке підвищення температури до 38,5 °C. Це може провокувати почервоніння шкіри верхньої частини тіла, зниження потовиділення, сухість слизових оболонок.

При діагностуванні лікарі виділяють наступні відмітні особливості симптоматики:

  • почастішання пульсу;
  • підвищення артеріального тиску.

Атропін викликає порушення координації рухів. Хода потерпілого нагадує руху п’яного людини.

Важкий ступінь отруєння

Ця стадія інтоксикації характеризується появою слухових і зорових галюцинацій. Постраждалі не дізнаються родичів, прагнуть покинути приміщення, намагаються щось зловити руками. У них плутається свідомість, мова стає незв’язним.

У людини виникає сухе, хрипке дихання, відчуття нестачі повітря. Визначити важкий ступінь отруєння можна за розширеним зіницям. Якщо направити світло на очі, то звуження зіниць не відбудеться.

Потрапляння в організм значної дози атропіну викликає такі симптоми інтоксикації:

  1. Тремор верхніх і нижніх кінцівок.
  2. Глибокий сон.
  3. Блідість шкірних покривів.
  4. Аритмію.
  5. Поверхневе дихання.

У постраждалого з’являється м’язова слабкість, порушення сечовипускання, знижується артеріальний тиск. Починає розвиватися набряк легенів, який змінюється атропиновой комою і зупинкою дихання. Відмінна риса цієї стадії – часткова втрата пам’яті на період отруєння.

Перша допомога при отруєнні

Родичам необхідно відразу викликати бригаду швидкої допомоги. Ніхто не знає, який дозуванням атропіну було спровоковано отруєння. Поки лікар знаходиться в дорозі, слід надати потерпілому першу медичну допомогу:

  • покласти людину на бік, заспокоїти;
  • очистити шлунок за допомогою розчину калію перманганату;
  • утримувати людину в горизонтальному положенні, розмовляти з ним про його відчуття;
  • дати потерпілому кілька таблеток активованого вугілля;
  • напоїти людину міцним солодким чаєм.

Прибулий лікар введе пацієнту антидот, проведе необхідні реанімаційні заходи. При важких інтоксикаціях, які загрожують життю людини, буде проведена госпіталізація.

Передозування атропіном можлива при недотриманні правил зберігання лікарських препаратів. Для профілактики смертельного отруєння слід зберігати розчини і таблетки в місці, куди не зможуть проникнути малюки. При лікуванні літніх родичів необхідно ретельно контролювати вживані ними дозування.

Источник: http://zdrav.in.ua/symptomy-otruyennya-atropinom.html

Антихолінергічні препарати: список. Механізм дії антихолінергічного препарату

Гострі отруєння М-холіноблокаторами

Антихолінергічні препарати — це лікарські речовини, які блокують дію природного медіатора — ацетилхоліну — на холінорецептори. У зарубіжній літературі ця група лікарських речовин називається «делирианты» за рахунок здатності викликати делірій.

Трохи історичних фактів

Раніше, в середині 20 століття, препарати антихолінергічної дії використовували для терапії хронічної обструктивної хвороби легень і бронхіальної астми, але вони були витіснені більш сучасними препаратами з меншою кількістю можливих побічних ефектів.

З розвитком фармакології вчені змогли розробити такі холіноблокатори, які не володіють тим самим величезним списком побічних ефектів. Лікарські форми були вдосконалені, і в терапевтичній практиці пульмонологічних захворювань знову стали застосовуватися антихолінергічні препарати.

Механізм дії цієї групи лікарських речовин досить складний, але можливо описати головні ланки.

Як працюють холіноблокатори?

Головна дія антихолінергічного препарату полягає у блокуванні холінорецепторів і неможливості впливу на них медіатора – ацетилхоліну. Наприклад, в бронхах блокуються рецептори, розташовані в гладкій мускулатурі.

Класифікація препаратів

В залежності від того, на які рецептори впливають антихолінергічні препарати, список поділяється на великі групи:

  • М-холіноблокатори (атропін, скополамін, іпратропію бромід).
  • Н-холіноблокатори (пентамін, тубокурарин).

Залежно від вибірковості дії:

  • Центральні, або неселективні (атропін, пирензепин, платифілін).
  • Периферичні, або селективні (іпратропію бромід).

М-холіноблокатори

Основним представником цієї групи лікарських речовин є атропін. Атропін — це алкалоїд, який міститься в деяких рослинах, таких як беладона, блекота і дурман. Найбільш виражену властивість атропіну – спазмолітичний. На фоні його дії знижується тонус м’язів ШЛУНКОВО-кишкового тракту, сечового міхура, бронхів.

Атропін призначають всередину, підшкірно і внутрішньовенно. Тривалість його дії становить близько 6 годин, а при використанні атропіну вигляді крапель тривалість збільшується до семи днів.

Фармакологічні ефекти атропіну:

  • Розширення зіниць очей за рахунок стимулюючого впливу на круговий м’яз райдужки — м’язи райдужної оболонки розслабляються, відповідно, зіниця розширюється. Максимальний ефект настає через 30-40 хвилин після закапування.

  • Параліч акомодації — кришталик розтягується і ущільнюється, антихолінергічні лікарські препарати налаштовують очей далеке видіння.
  • Почастішання серцевих скорочень
  • Розслаблення гладкої мускулатури в бронхах, шлунково-кишковому тракті, сечовому міхурі.

  • Зниження секреції внутрішніх залоз, таких як бронхіальні, травні і потові.

Застосування атропіну

  • В офтальмології: дослідження очного дна, визначення рефракції ока.
  • У кардіології атропін застосовують при брадикардії.
  • В пульмонології застосовуються антихолінергічні препарати при бронхіальній астмі.

  • Гастроентерологія: при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті (за рахунок зниження секреції соляної кислоти травними залозами). Препарат ефективний при кишкових кольках.

  • У анестезіологи атропін використовують у вигляді премедикації перед різними хірургічними втручаннями.

Побічні ефекти атропіну

Характерні сухість у роті і гортані, світлобоязнь, порушення близького бачення, запори, утруднення сечовипускання.

Атропін категорично противопоказанно застосовувати при глаукомі за рахунок ефекту підвищення внутрішньоочного тиску. Антихолінергічні препарати протипоказані при нетриманні сечі, так як розслаблюють мускулатуру сечового міхура.

Холінолітики потребують точному підборі дозування. При перевищенні дози настає отруєння організму, для якого характерно рухове і емоційне збудження, розширення зіниць, осиплість голосу, утруднення при ковтанні, можливе підвищення температури.

При більш тяжкому отруєнні хворі починають втрачати орієнтацію в просторі, перестають впізнавати оточуючих людей, виявляються галюцинації та марення. Можливий розвиток судом, які переходять у кому, а за рахунок паралічу дихального центру швидко настає смерть.

Найбільш чутливі до перевищення дози діти — їх смертельна доза становить 6-10 мг.

Скополамін за будовою схожий з атропіном, але на відміну від нього має переважно пригнічувальний вплив на ЦНС, діючи як заспокійливе. Саме це властивість використовують у практичній медицині скополамін застосовують при різних розладах вестибулярного апарату – запаморочення, порушення ходи і рівноваги, для запобігання розвитку морської та повітряної хвороби.

Антихолінергічні препарати включені до складу препарату «Аерон», який часто застосовується перед майбутніми поїздками на літаках і кораблях. Дія таблеток триває близько 6 годин.

Існує нетаблетированная форма – трансдермальна терапевтична система – пластир, який клеїться за вухо і виділяє препарат протягом 72 годин.

Ці антихолінергічні препарати – антидепресанти, в особливо запущених випадках допомагають швидко підняти настрій хворому, який знаходиться в хронічній депресії.

Іпратропію бромід («Атровент») — бронхорозширювальний засіб. При інгаляційному застосуванні практично не всмоктується в кров і не чинить системного впливу.

За рахунок блокади холінорецепторів гладкої мускулатури бронхів виробляє їх розширення.

Ці антихолінергічні препарати випускаються у вигляді розчину для інгалятора або дозованого аерозолю, і ефективні при бронхіальній астмі та ХОЗЛ. Побічні ефекти – нудота і сухість у роті.

Тіотропію броміди – антихолінергічні препарати, по властивостях схожі з іпратропію бромідом. Випускаються у вигляді порошку для інгаляції. Відмітна особливість цього препарату полягає у тому, що він більш тривало впливає на холінорецептори, тому більш ефективний, ніж іпратропію бромід. Застосовується при ХОЗЛ.

Платифілін — алкалоїд хрестовика. На відміну від інших холіноблокаторів, платифілін здатний розширювати кровоносні судини. За рахунок цієї властивості відбувається незначне зниження кров’яного тиску. Препарат випускають у вигляді розчину і ректальних свічок.

Застосовують при спазмах в гладкій мускулатурі внутрішніх органів, печінковій та нирковій коліках, бронхіальній астмі, а також при болях, викликаних спазмом при загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

В офтальмологічній практиці платифілін застосовують у вигляді очних крапель для розширення зіниць.

Пирензепин — переважно блокує клітини шлунка, які виділяють гістамін. За рахунок зменшення секреції гістаміну знижується виділення соляної кислоти. У звичайних терапевтичних дозах цей препарат практично не впливає на зіниці і серцеві скорочення, тому в основному пирензепин приймають всередину для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

Н-холіноблокатори (гангліоблокатори)

Механізм дії полягає в тому, що антихолінергічні препарати цієї групи блокують симпатичну і парасимпатичну іннервацію на рівні нервових вузлів, зменшують виділення адреналіну і норадреналіну, перешкоджають збудженню дихального і судинорухового центру. Причому чим більший вплив симпатичної або парасимпатичної іннервації, тим більше виявиться блокуючу дію.

Наприклад, на величину зіниць сильніше впливає парасимпатична іннервація — як правило, зіниці зазвичай звужені.

У цьому випадку холіноблокатори будуть впливати на парасимпатичну нервову систему — в результаті зіниці розширяться.

Практично всі кровоносні судини знаходяться під впливом симпатичної нервової системи — препарати усувають її вплив і розширюють кровоносні судини, за рахунок чого знижується тиск.

Н-холіноблокатори мають бронхорасширяющим дію і застосовуються при спазмі бронхів, знижують тонус сечового міхура, тому можуть призначатися ці антихолінергічні препарати при утрудненому сечовипусканні.

Додатково ці лікарські речовини знижують секрецію внутрішніх залоз, а також уповільнюють перистальтику ШЛУНКОВО-кишкового тракту.

У медичній практиці використовується в основному гіпотензивну дію, якою володіють ці антихолінергічні препарати. Список побічних дій обширний:

  • З боку ШКТ: сухість у роті та запор.
  • З боку респіраторної системи: кашель, можливо відчуття місцевого подразнення.
  • З боку ССС: аритмії, виражене серцебиття. Ці симптоми зустрічаються рідко і легко усуваються.
  • Інші ефекти: можливо зниження гостроти зору, розвиток гострої форми глаукоми, набряки.

Протипоказання до застосування антихолінергічних препаратів

  • Підвищена чутливість до похідних атропіну та інших компонентів препаратів.
  • Вагітність (особливо 1 триместр).
  • Лактація.
  • Дитячий вік (відносне протипоказання).
  • Абсолютно протипоказано застосування препаратів при закритокутовій глаукомі у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно ретельно стежити за станом крові та сечі.

Источник: https://poradumo.com.ua/207248-antiholinergichni-prepara/

Поделиться:
Нет комментариев

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.